На рубежі двох століть у світовій економіці, як відомо, спостерігається тенденція переходу капіталу із сфери матеріального виробництва у сферу послуг, до якої належить і туристсько-рекреаційна галузь. Не обминули такі процеси й Україну. Особливо це відчутно в Західних областях, де існують всі передумови розвитку означеного виду господарювання.
Про темпи розвитку туризму та рекреації на Буковині можна судити проаналізувавши інтенсивність розбудови інфраструктури, зокрема – сітки нових приватних готелів, мотелів, кемпінгів; про благоустрій транспортного господарства – сучасна система АЗС та комплексу супутніх послуг; про потужність мережі мобільного зв’язку, тощо. Цей напрям господарської діяльності, звичайно, принесе досить швидкі та немалі кошти підприємцям і бюджету краю. Але в даній роботі хотілося б підняти досить вагому проблему, від вирішення якої залежатиме тривалість існування означеної галузі та її майбутнє.
Проблема полягає в необхідності розуміння суб’єктами господарювання поняття “рекреаційне середовище”. Мова йтиме про специфічний вид антропогенних ландшафтів – рекреаційні ландшафти – як особливі природно-антропічні утворення (Пащенко, 1999).
Метою даної роботи є спроба показати взаємозв’язок та взаємозалежність між екостаном рекреаційного ландшафту та ефективністю туристсько-рекреаційної галузі господарства в конкретному регіоні, величиною туристського попиту, а також збереженням позитивного рекреаційного іміджу території.
Аналіз останніх досліджень та публікацій по даній проблемі. В сучасній географічній науці “антропогенний ландшафт” є частиною понятійного апарату нового наукового напряму конструктивної географії – антропогенне ландшафтознавство.(Мільков Ф.М., 1973,1977, 1981, 1986, Денисик Г.І. 1998,2001, 2002, Воловик В.М., 2001, Воропай Л.І., в співавторстві, 1993 та ін.) В дослідженнях пов’язаних із розвитком туристсько-рекреаційної сфери діяльності “конструктивно-географічний підхід з його геоекологічним змістом та комплексом теоретико-методичних складових” (Пащенко, 1999) дадуть оптимальну картину стосовно функціонування галузі, можливість прогнозування змін об’єктів дослідження та рекомендацій оптимального природокористування. На думку В.М.Пащенка, саме “геоекологічність конструктивно-географічних опрацювань істотно посилила значення для них ландшафтознавчих знань та ландшафтознавчого підходу”. Крім цього, на нашу думку, саме в туристсько-рекреаційній сфері мають бути “геоеколгічновитримані , соціально та економічно спрямовані наукові географічні обґрунтування відповідальних господарських рішень щодо територій різного просторового рангу” (Пащенко, 1999).
Вирішуючи питання проведення вільного часу, організації свого відпочинку, сучасна людина стоїть перед рядом проблем, в результаті вирішення яких, нею ж формується (вибирається) рекреаційне середовище потрібне (або максимально доступне) їй в конкретний момент. Рекреаційне середовище (за Ю.А.Вєдєніним, 1981) – це сукупність природних, технічних та соціальних явищ та процесів, що оточують людей під час їх рекреаційної діяльності. Уже тільки з цього визначення можна робити висновки щодо складності (різноманітності) взаємовідносин та взаємовпливу антропогенних і природних компонентів у ландшафті.
У структурі антропогенних ландшафтів рекреаційні, безумовно, є наймолодшими утвореннями, тому й найменше дослідженими. Причому, власне серед рекреаційних ландшафтних комплексів існує своя диференціація, пов’язана з можливостями їх функціонального використання.
Проблеми функціонального використання рекреаційного ландшафту розглядав Гетьман В. І. (2002). Саме рекреаційний ландшафт на його думку, покликаний виконувати особливу соціально-економічну функцію – відтворення та відновлення життєвої енергії людини витрачених в процесі життєдіяльності (трудової, навчальної, побутової). Найважливішою просторово-часовою особливістю рекреаційного ландшафту “виступає складне переплетіння процесів природної ландшафтної самоорганізації та організаційних структур цілеспрямованого управління з боку людини” (Гетьман В. І., 2002). Антропогенна складова рекреаційного ландшафту, вважає він, представлена елементами соціальної сфери (об’єкти історії та культури, рекреаційної інфраструктури, тощо). До основних соціально-економічних функцій рекреаційного ландшафту В.І. Гетьман (2002) відносить такі: спортивно-оздоровча, науково-пізнавальна, освітньо-виховна, лікувально-оздоровча.
Основні напрями досліджень по даній проблемі. Систематизація інформації щодо можливості функціонального використання рекреаційних ландшафтів, на нашу думку, повинна ґрунтуватися на основі відповідного їх районування. Характеристика природних компонентів має включати якісні та кількісні показники, такі як - ґрунтовий та рослинний покрив, температурний режим, тривалість літнього та зимового періоду, кількість опадів та режим їх випадання, періоди з максимальною та мінімальною кількістю, стан антропогенної перетворенності (Л.І.Воропай,1993) регіону в цілому, а також загальний напрям господарської діяльності, екологічний стан водойм, ґрунтів, повітряних мас та їх загальна циркуляція, наявність в регіоні шкідливих для довкілля підприємств, їх вплив на екологічний стан рекреаційної території взагалі і т.д.
Цікавими напрацюваннями в цьому плані є роботи Денисика Г.І.(2001, 2002) та Воловика В.М.(2001) За запропонованою ними схемою структура районування рекреаційних ландшафтів виглядає таким чином : рекреаційна область – рекреаційний округ – рекреаційний фізико-географічний район – рекреаційна місцевість. У межах долинних місцевостей вони пропонують виділяти рекреаційні смуги. На їх думку, “рекреаційні функції” можуть виконувати будь-які сучасні ландшафти і пропонують “вести мову лише про райони, де рекреаційне навантаження буває більшим чи меншим” (Г.І.Денисик, В.М.Воловик, 2001).На наш погляд, це не зовсім так. Якщо рекреаційний ландшафтний комплекс розглядати як основу розвитку відповідної галузі економіки, то рекреаційний ландшафт виступає тут в ролі засобу виробництва турпродукту і отримання прибутку. Найсприятливіші для рекреаційного освоєння ландшафти, В.М.Воловик (2001) пропонує виділяти на основі кількісних та якісних показників і характеризує придатність території для відпочинку взагалі, не враховуючи специфіку конкретної туристсько-рекреаційної діяльності рекреанта, тобто - не враховує вимоги до конкретного виду туризму чи рекреації. А цей момент , на нашу думку, є чи не найважливішим, особливо для виробника турпродукту.(С.В. Дутчак, М.В. Дутчак, 1999; С.В.Дутчак, 2003) Звичайно такі дослідження потребують більш детального вивчення виходячи з конкретно поставлених завдань. Провівши районування рекреаційних ландшафтів, вважаємо, що доцільно проводити , так звану “виробничу оцінку”( Дутчак М.В., Чернега П.І., 1992), яка по суті своїй є двобічною. З одного боку вона включає в себе знання природних процесів та явищ; з іншого – технологію виробництва продукту (яким в нашому випадку є певний вид турпродукту (послуга) - організація відпочинку, туристської подорожі, чи будь-якого іншого виду діяльності в означеній сфері). Дослідник також має враховувати результати взаємодії між природними та антропогенними чинниками.
Оцінювання ландшафту за такими вимогами, справа не проста, з огляду на різноманітність форм та видів туристсько-рекреаційної діяльності. Найвірогідніше, процес оцінювання має проходити поетапно. Етапи дослідження ландшафтних комплексів (ЛК) при оцінюванні їх на придатність у сільськогосподарському використанні, запропоновані М.В.Дутчаком та П.І.Чернегою (1992) , на наш погляд, можуть бути застосовані і до означених досліджень, тільки в даному випадку змінюється користувач та напрям використання ЛК.
Зокрема на першому етапі пропонується чітко визначити завдання – “визначитись щодо рангу об’єкту, що оцінюється та об’єкту з позицій якого буде проводитись оцінка.” Наприклад, середня частина – Дністровського каньйону та водосховище - як об’єкт для розвитку рекреаційного та туристичного господарства Дана галузь господарства виступає в ролі об’єкта з позицій якого буде проводитись оцінка, (тобто є користувачем даного антропогенного ЛК), Відразу ж постають запитання – що саме передбачається використовувати, як і для кого.
На другому етапі складається загальнонаукова ландшафтна карта (якщо такої ще немає). На цьому етапі методика досліджень не залежить від мети роботи. “Однак напрям її визначають вибір території досліджень, масштаб картографування і зміст природних характеристик, і має бути зроблений акцент на ті властивості природного середовища, які мають найбільш важливе значення для вирішення конкретних виробничих питань”. (М.В.Дутчак, П.І.Чернега, 1992) Скажімо, найбільш популярними видами рекреаційної діяльності в долинно-річкових ЛК є, рибальство, купання, аерогеліованни (Воловик, 2002). Для будівництва закладів розміщення відпочиваючих (рекреантів), дослідження необхідно проводити на рівні урочищ. Результатом повинні бути не тільки загальні характеристики природних компонентів, а й мальовничість ландшафтів, їх естетична цінність, особливості мікроклімату зони водосховища, температурний режим води, наявність натуральних чи можливість створення пляжів, експозиція схилів, їх крутизна та можливість доступу до води. Необхідними показниками також є наявність питної води, можливість її використання та її якість. Далі виникають наступні запитання до суб’єкта господарської діяльності: на яку максимальну кількість рекреантів буде розрахована база розміщення, адже з цим пов’язані питання не тільки водопостачання а й водовідведення. Без правильного вирішення таких питань на окремих територіях - загостряться екологічні проблеми у всьому регіоні.
Третім етапом має стати переведення “всіх можливих показників у кількісну оцінку”(М.В.Дутчак, П.І.Чернега, 1992).В нашому випадку, на основі характеристик природних компонентів, (скажімо: площа території урочища, крутизна схилів, наявність пляжів, тощо), враховуючи бажання суб’єкта господарської діяльності, провести розрахунок вартості необхідної інфраструктури, (будівництво котеджів, прокладання доріг, благоустрій прилеглої території, обладнання стоянок для приватного транспорту, очисних споруд, тощо) дотримуючись максимально допустимих антропогенних навантажень на ЛК, та принципу гармонійного поєднання інфраструктури та естетичних властивостей конкретного урочища. Найважливішим моментом даного етапу є, на наш погляд, економічне обґрунтування максимального антропогенного навантаження. Перенасичення туристською інфраструктурою веде до втрати не тільки привабливості ЛК, а й головної функції рекреаційного ландшафту - відтворення та відновлення життєвої енергії людини Втрачається позитивний імідж рекреаційної території (рекреаційного середовища), а як наслідок – зменшується на нього попит.
Четвертий, п’ятий та шостий є узагальнюючими етапами досліджень для регіону в цілому. Четвертий етап –це синтез оцінок окремих компонентів і, фактично, підготовка до п’ятого етапу – на основі ландшафтної карти складання рекомендуючих карт стосовно розвитку конкретного напряму туристсько- рекреаційного господарства. Шостий етап - впровадження у виробництво оціночних карт і рекомендацій, на основі попереднього аналізу та економічного обґрунтування – орієнтований на структури управління в регіоні.
Можемо стверджувати - рекреаційний ландшафт перебуває під впливом трьох основних сил, які протидіють одна одній, але без яких він (рекреаційний ЛК) втрачає свій зміст. З одного боку – діють звичайні сили природі (характерні для відповідного регіону) з іншого – антропогенні процеси, які діляться на дві групи – перша група – процеси пов’язані з виробництвом турпродукту; друга – його споживанням. Виробник – представник господарської діяльності – маючи на меті отримання прибутку, задовольняючи різноманітний попит споживача, намагається розширити інфраструктуру, урізноманітнити її функціональне призначення і цим збільшити асортимент своїх послуг. Збільшення інфраструктури, а відповідно й потужності туристичного потоку спричинює надмірне втручання у природні процеси.
Антропогенний чинник викликає таким чином відповідні, часто безповоротні, зміни компонентів рекреаційного ЛК, які, рано чи пізно, приведуть до його поступової дигресії. Це стосується всіх видів рекреаційних ландшафтів, не залежно від того, яку б початкову соціально-економічну функцію вони виконували. Певний період існування рекреаційного середовища задовольняє вимоги рекреанта. Але із втратою ЛК неповторності, природної унікальності, втрачається його екологічна та гармонійна цілісність, тобто ті риси середовища, які були першоосновою розвитку тут саме цієї галузі господарства.
Висновки. Тому, використовуючи ландшафтознавчий підхід до вирішення проблем розвитку туристсько-рекреаційної галузі господарства, на основі комплексних ландшафтних досліджень стає можливо економічно обґрунтувати максимально допустимі рекреаційні навантаження та розробити соціально-економічні рекомендації щодо функціонального призначення тієї чи іншої території, а також комплексного та оптимального використання її туристсько рекреаційного ресурсу.
Про темпи розвитку туризму та рекреації на Буковині можна судити проаналізувавши інтенсивність розбудови інфраструктури, зокрема – сітки нових приватних готелів, мотелів, кемпінгів; про благоустрій транспортного господарства – сучасна система АЗС та комплексу супутніх послуг; про потужність мережі мобільного зв’язку, тощо. Цей напрям господарської діяльності, звичайно, принесе досить швидкі та немалі кошти підприємцям і бюджету краю. Але в даній роботі хотілося б підняти досить вагому проблему, від вирішення якої залежатиме тривалість існування означеної галузі та її майбутнє.
Проблема полягає в необхідності розуміння суб’єктами господарювання поняття “рекреаційне середовище”. Мова йтиме про специфічний вид антропогенних ландшафтів – рекреаційні ландшафти – як особливі природно-антропічні утворення (Пащенко, 1999).
Метою даної роботи є спроба показати взаємозв’язок та взаємозалежність між екостаном рекреаційного ландшафту та ефективністю туристсько-рекреаційної галузі господарства в конкретному регіоні, величиною туристського попиту, а також збереженням позитивного рекреаційного іміджу території.
Аналіз останніх досліджень та публікацій по даній проблемі. В сучасній географічній науці “антропогенний ландшафт” є частиною понятійного апарату нового наукового напряму конструктивної географії – антропогенне ландшафтознавство.(Мільков Ф.М., 1973,1977, 1981, 1986, Денисик Г.І. 1998,2001, 2002, Воловик В.М., 2001, Воропай Л.І., в співавторстві, 1993 та ін.) В дослідженнях пов’язаних із розвитком туристсько-рекреаційної сфери діяльності “конструктивно-географічний підхід з його геоекологічним змістом та комплексом теоретико-методичних складових” (Пащенко, 1999) дадуть оптимальну картину стосовно функціонування галузі, можливість прогнозування змін об’єктів дослідження та рекомендацій оптимального природокористування. На думку В.М.Пащенка, саме “геоекологічність конструктивно-географічних опрацювань істотно посилила значення для них ландшафтознавчих знань та ландшафтознавчого підходу”. Крім цього, на нашу думку, саме в туристсько-рекреаційній сфері мають бути “геоеколгічновитримані , соціально та економічно спрямовані наукові географічні обґрунтування відповідальних господарських рішень щодо територій різного просторового рангу” (Пащенко, 1999).
Вирішуючи питання проведення вільного часу, організації свого відпочинку, сучасна людина стоїть перед рядом проблем, в результаті вирішення яких, нею ж формується (вибирається) рекреаційне середовище потрібне (або максимально доступне) їй в конкретний момент. Рекреаційне середовище (за Ю.А.Вєдєніним, 1981) – це сукупність природних, технічних та соціальних явищ та процесів, що оточують людей під час їх рекреаційної діяльності. Уже тільки з цього визначення можна робити висновки щодо складності (різноманітності) взаємовідносин та взаємовпливу антропогенних і природних компонентів у ландшафті.
У структурі антропогенних ландшафтів рекреаційні, безумовно, є наймолодшими утвореннями, тому й найменше дослідженими. Причому, власне серед рекреаційних ландшафтних комплексів існує своя диференціація, пов’язана з можливостями їх функціонального використання.
Проблеми функціонального використання рекреаційного ландшафту розглядав Гетьман В. І. (2002). Саме рекреаційний ландшафт на його думку, покликаний виконувати особливу соціально-економічну функцію – відтворення та відновлення життєвої енергії людини витрачених в процесі життєдіяльності (трудової, навчальної, побутової). Найважливішою просторово-часовою особливістю рекреаційного ландшафту “виступає складне переплетіння процесів природної ландшафтної самоорганізації та організаційних структур цілеспрямованого управління з боку людини” (Гетьман В. І., 2002). Антропогенна складова рекреаційного ландшафту, вважає він, представлена елементами соціальної сфери (об’єкти історії та культури, рекреаційної інфраструктури, тощо). До основних соціально-економічних функцій рекреаційного ландшафту В.І. Гетьман (2002) відносить такі: спортивно-оздоровча, науково-пізнавальна, освітньо-виховна, лікувально-оздоровча.
Основні напрями досліджень по даній проблемі. Систематизація інформації щодо можливості функціонального використання рекреаційних ландшафтів, на нашу думку, повинна ґрунтуватися на основі відповідного їх районування. Характеристика природних компонентів має включати якісні та кількісні показники, такі як - ґрунтовий та рослинний покрив, температурний режим, тривалість літнього та зимового періоду, кількість опадів та режим їх випадання, періоди з максимальною та мінімальною кількістю, стан антропогенної перетворенності (Л.І.Воропай,1993) регіону в цілому, а також загальний напрям господарської діяльності, екологічний стан водойм, ґрунтів, повітряних мас та їх загальна циркуляція, наявність в регіоні шкідливих для довкілля підприємств, їх вплив на екологічний стан рекреаційної території взагалі і т.д.
Цікавими напрацюваннями в цьому плані є роботи Денисика Г.І.(2001, 2002) та Воловика В.М.(2001) За запропонованою ними схемою структура районування рекреаційних ландшафтів виглядає таким чином : рекреаційна область – рекреаційний округ – рекреаційний фізико-географічний район – рекреаційна місцевість. У межах долинних місцевостей вони пропонують виділяти рекреаційні смуги. На їх думку, “рекреаційні функції” можуть виконувати будь-які сучасні ландшафти і пропонують “вести мову лише про райони, де рекреаційне навантаження буває більшим чи меншим” (Г.І.Денисик, В.М.Воловик, 2001).На наш погляд, це не зовсім так. Якщо рекреаційний ландшафтний комплекс розглядати як основу розвитку відповідної галузі економіки, то рекреаційний ландшафт виступає тут в ролі засобу виробництва турпродукту і отримання прибутку. Найсприятливіші для рекреаційного освоєння ландшафти, В.М.Воловик (2001) пропонує виділяти на основі кількісних та якісних показників і характеризує придатність території для відпочинку взагалі, не враховуючи специфіку конкретної туристсько-рекреаційної діяльності рекреанта, тобто - не враховує вимоги до конкретного виду туризму чи рекреації. А цей момент , на нашу думку, є чи не найважливішим, особливо для виробника турпродукту.(С.В. Дутчак, М.В. Дутчак, 1999; С.В.Дутчак, 2003) Звичайно такі дослідження потребують більш детального вивчення виходячи з конкретно поставлених завдань. Провівши районування рекреаційних ландшафтів, вважаємо, що доцільно проводити , так звану “виробничу оцінку”( Дутчак М.В., Чернега П.І., 1992), яка по суті своїй є двобічною. З одного боку вона включає в себе знання природних процесів та явищ; з іншого – технологію виробництва продукту (яким в нашому випадку є певний вид турпродукту (послуга) - організація відпочинку, туристської подорожі, чи будь-якого іншого виду діяльності в означеній сфері). Дослідник також має враховувати результати взаємодії між природними та антропогенними чинниками.
Оцінювання ландшафту за такими вимогами, справа не проста, з огляду на різноманітність форм та видів туристсько-рекреаційної діяльності. Найвірогідніше, процес оцінювання має проходити поетапно. Етапи дослідження ландшафтних комплексів (ЛК) при оцінюванні їх на придатність у сільськогосподарському використанні, запропоновані М.В.Дутчаком та П.І.Чернегою (1992) , на наш погляд, можуть бути застосовані і до означених досліджень, тільки в даному випадку змінюється користувач та напрям використання ЛК.
Зокрема на першому етапі пропонується чітко визначити завдання – “визначитись щодо рангу об’єкту, що оцінюється та об’єкту з позицій якого буде проводитись оцінка.” Наприклад, середня частина – Дністровського каньйону та водосховище - як об’єкт для розвитку рекреаційного та туристичного господарства Дана галузь господарства виступає в ролі об’єкта з позицій якого буде проводитись оцінка, (тобто є користувачем даного антропогенного ЛК), Відразу ж постають запитання – що саме передбачається використовувати, як і для кого.
На другому етапі складається загальнонаукова ландшафтна карта (якщо такої ще немає). На цьому етапі методика досліджень не залежить від мети роботи. “Однак напрям її визначають вибір території досліджень, масштаб картографування і зміст природних характеристик, і має бути зроблений акцент на ті властивості природного середовища, які мають найбільш важливе значення для вирішення конкретних виробничих питань”. (М.В.Дутчак, П.І.Чернега, 1992) Скажімо, найбільш популярними видами рекреаційної діяльності в долинно-річкових ЛК є, рибальство, купання, аерогеліованни (Воловик, 2002). Для будівництва закладів розміщення відпочиваючих (рекреантів), дослідження необхідно проводити на рівні урочищ. Результатом повинні бути не тільки загальні характеристики природних компонентів, а й мальовничість ландшафтів, їх естетична цінність, особливості мікроклімату зони водосховища, температурний режим води, наявність натуральних чи можливість створення пляжів, експозиція схилів, їх крутизна та можливість доступу до води. Необхідними показниками також є наявність питної води, можливість її використання та її якість. Далі виникають наступні запитання до суб’єкта господарської діяльності: на яку максимальну кількість рекреантів буде розрахована база розміщення, адже з цим пов’язані питання не тільки водопостачання а й водовідведення. Без правильного вирішення таких питань на окремих територіях - загостряться екологічні проблеми у всьому регіоні.
Третім етапом має стати переведення “всіх можливих показників у кількісну оцінку”(М.В.Дутчак, П.І.Чернега, 1992).В нашому випадку, на основі характеристик природних компонентів, (скажімо: площа території урочища, крутизна схилів, наявність пляжів, тощо), враховуючи бажання суб’єкта господарської діяльності, провести розрахунок вартості необхідної інфраструктури, (будівництво котеджів, прокладання доріг, благоустрій прилеглої території, обладнання стоянок для приватного транспорту, очисних споруд, тощо) дотримуючись максимально допустимих антропогенних навантажень на ЛК, та принципу гармонійного поєднання інфраструктури та естетичних властивостей конкретного урочища. Найважливішим моментом даного етапу є, на наш погляд, економічне обґрунтування максимального антропогенного навантаження. Перенасичення туристською інфраструктурою веде до втрати не тільки привабливості ЛК, а й головної функції рекреаційного ландшафту - відтворення та відновлення життєвої енергії людини Втрачається позитивний імідж рекреаційної території (рекреаційного середовища), а як наслідок – зменшується на нього попит.
Четвертий, п’ятий та шостий є узагальнюючими етапами досліджень для регіону в цілому. Четвертий етап –це синтез оцінок окремих компонентів і, фактично, підготовка до п’ятого етапу – на основі ландшафтної карти складання рекомендуючих карт стосовно розвитку конкретного напряму туристсько- рекреаційного господарства. Шостий етап - впровадження у виробництво оціночних карт і рекомендацій, на основі попереднього аналізу та економічного обґрунтування – орієнтований на структури управління в регіоні.
Можемо стверджувати - рекреаційний ландшафт перебуває під впливом трьох основних сил, які протидіють одна одній, але без яких він (рекреаційний ЛК) втрачає свій зміст. З одного боку – діють звичайні сили природі (характерні для відповідного регіону) з іншого – антропогенні процеси, які діляться на дві групи – перша група – процеси пов’язані з виробництвом турпродукту; друга – його споживанням. Виробник – представник господарської діяльності – маючи на меті отримання прибутку, задовольняючи різноманітний попит споживача, намагається розширити інфраструктуру, урізноманітнити її функціональне призначення і цим збільшити асортимент своїх послуг. Збільшення інфраструктури, а відповідно й потужності туристичного потоку спричинює надмірне втручання у природні процеси.
Антропогенний чинник викликає таким чином відповідні, часто безповоротні, зміни компонентів рекреаційного ЛК, які, рано чи пізно, приведуть до його поступової дигресії. Це стосується всіх видів рекреаційних ландшафтів, не залежно від того, яку б початкову соціально-економічну функцію вони виконували. Певний період існування рекреаційного середовища задовольняє вимоги рекреанта. Але із втратою ЛК неповторності, природної унікальності, втрачається його екологічна та гармонійна цілісність, тобто ті риси середовища, які були першоосновою розвитку тут саме цієї галузі господарства.
Висновки. Тому, використовуючи ландшафтознавчий підхід до вирішення проблем розвитку туристсько-рекреаційної галузі господарства, на основі комплексних ландшафтних досліджень стає можливо економічно обґрунтувати максимально допустимі рекреаційні навантаження та розробити соціально-економічні рекомендації щодо функціонального призначення тієї чи іншої території, а також комплексного та оптимального використання її туристсько рекреаційного ресурсу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий