Проаналізовано світові та вітчизняні детермінанти вдосконалення методології, методики прогнозування, стратегічного планування розвитку рекреаційної сфери регіону та практики реалізації прогнозів і планів. Обґрунтовано: відтворювальний підхід до названих процесів; використання переваг внутрішньорегіональної, міжрегіональної і міжнародної інтеграції при виробленні рекреаційного продукту; збільшення частки атракцій антропогенного походження у фінансових результатах діяльності; удосконалення просторових маркетингових досліджень; необхідність активізації поглиблених досліджень ренти і рентних відносин у цій сфері.
Ключові слова: рекреація, туризм, відтворення, атракція природна, атракція антропогенна, економічна інтеграція, рента, рентні відносини.
Відомо, що нині динамічніше трансформується парадигма регіонального соціально-економічного розвитку. На зміну традиційним приходять концепції глобально орієнтованої регіональної політики, її соціогуманістичного імперативу, транснаціональної інтеграції і міжрегіональної конкуренції, просторового сталого розвитку територіальних соціально-економічних систем, в т.ч. рекреаційних.
Два надзвичайно складні, взаємопов’язані й одночасно суперечливі процеси - глобалізація і регіоналізація - спричиняють не тільки зміни соціально-економічні, але й суттєво впливають на трансформацію простору, прискорюючи темпи циклів «інтеграція - дезінтеграція». Формуються нові просторові утворення, що репрезентують наднаціональний, надрегіональний, надмуніципальний рівні і породжують виникнення нових економічних відносин між суб’єктами й об’єктами управління на всіх ієрархічних територіальних рівнях.
Традиційний перерозподіл, пересування, міграція, дифузія суб’єктів господарювання, факторів виробництва, ресурсів, капіталів, ринків поступаються економічно, соціально й екологічно більш ефективним мережевим структурам, полям економічного тяжіння до центрів розвитку, інституціональним просторовим утворенням, що виникають на існуючих або на новостворених ієрархічних елементах як форми інтеграції.
За умов глобалізації і тяжіння до неоекономіки міняються характер і масштаби конкурентних відносин. Все більше використовуються механізми партнерства для посилення конкурентних переваг; просторовий поліцентризм; мережевий характер розвитку; соціальна спрямованість товарів і послуг, всієї економіки; активізуються позаієрархічні горизонтальні зв’язки; гравцями геоекономіки використовуються системи розселення для дифузії інновацій. У регіоналістиці поступово вдосконалюється парадигма змісту понять «простір» (просторовість) та «інтеграція».
Вказані чинники, а особливо кризові явища в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів накладають відбиток і на методологію, методику прогнозування та стратегічного планування регіонального розвитку рекреаційної сфери, і на практику формування та реалізації прогнозів і планів.
Оскільки все відчутніше даються взнаки наслідки сучасних світових та внутрішньоукраїнських процесів, логічною є поява нових вимог до змістового наповнення функцій регіонального управління рекреаційною сферою, потреби використання нових механізмів, інструментів та алгоритмів її комплексного розвитку, забезпечення конкурентоспроможності і ефективності.
Нині достатньо глибоко, на наш погляд, розроблені теоретико-методологічні основи дослідження сфери рекреації і туризму, аналізу й оцінки рівня їхнього розвитку. Вивчені також методологічні засади дослідження регіонального ринку туристичних послуг, інформаційного забезпечення регулювання та запропоновано конкретні зміни до системи визначень, класифікацій, показників статистики рекреації і туризму [1].
У процесі дослідження і розробки концептуальних засад регуляторної політики розвитку цього виду економічної діяльності уточнено методики розробки регіональних програм, визначено шляхи фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки суб’єктів рекреаційної галузі, уточнено методику розрахунків показників, у т.ч. інтеграційного, інвестиційної привабливості рекреаційних підприємств, схеми управління ними [2].
Все предметніше розробляються інструменти регіонального маркетингу і моделі регіональних логістичних систем рекреаційної сфери [3].
Розроблено теоретико-методичні засади та механізми і моделі реалізації завдання переходу до економічно збалансованого розвитку рекреації на основі відповідної концепції.
І хоч різноманітним аспектам даної проблематики надана значна увага в наукових публікаціях численних вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків, відчувається гостра потреба упредметнення змісту заходів і встановлення алгоритмів реконфігурації механізмів розвитку рекреаційної сфери в системі соціально-економічного розвитку України на прикладі Карпатського регіону.
Маючи на руках оцінку природно-ресурсного потенціалу та економічне зонування рекреаційних територій регіону, їх місткість та екологічну регламентацію збалансованого розвитку, ми ще не можемо запропонувати достатньо обґрунтовані, чіткі алгоритми дій управлінським структурам щодо більш суттєвого підвищення ролі і внеску рекреації у соціально-економічний розвиток Карпатського регіону. Як модернізувати механізми формування та реалізації регіональної політики в даній сфері? Чим та як компенсувати екологічні обмеження розвитку складових рекреаційного ринку і пов’язані з ним втрати фінансового характеру?
Це твердження повністю відповідає результатам досліджень ІРД НАНУ, в яких визначається, що проблема переходу до сталого розвитку має глибоку регіональну фізико-географічну, історико-генетичну, ментально-етнічну та моральну-етичну специфіку, яка зумовлює потребу опрацювання способів її розв’язання на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, населених пунктів чи окремих громад.
Метою даної статті є формулювання (на основі врахування сучасних світових процесів та аналізу існуючого стану) пропозицій щодо напрямів корекції парадигми управління рекреаційною сферою, окреслення алгоритмів цієї корекції. Ми погоджуємося з авторами, котрі давно висловили думку, що існуюча система технологій управління розвитком територіальних спільнот базового рівня є надзвичайно архаїчною, зберігаючи багато рис ще з часів функціонування грецьких міст-полісів та надання містам Магдебурзького права, і проводять сучасні об’єктивні детермінанти виникнення потреби у його модернізації [4]. Це значною мірою стосується і рекреаційної сфери як складової регіональної соціально-економічної системи.
Зауважимо, що оцінка якісних показників діяльності в рекреаційній сфері ускладнена через невідпрацьовані до кінця інформаційно-статистичні потоки. Скажімо, Державна служба туризму і курортів оперативну інформацію публікує лише у вигляді аналітичних довідок про роботу туроператорів та турагентів. Решта видів рекреаційної діяльності якісної оцінки оперативно не отримує.
Ключові слова: рекреація, туризм, відтворення, атракція природна, атракція антропогенна, економічна інтеграція, рента, рентні відносини.
Відомо, що нині динамічніше трансформується парадигма регіонального соціально-економічного розвитку. На зміну традиційним приходять концепції глобально орієнтованої регіональної політики, її соціогуманістичного імперативу, транснаціональної інтеграції і міжрегіональної конкуренції, просторового сталого розвитку територіальних соціально-економічних систем, в т.ч. рекреаційних.
Два надзвичайно складні, взаємопов’язані й одночасно суперечливі процеси - глобалізація і регіоналізація - спричиняють не тільки зміни соціально-економічні, але й суттєво впливають на трансформацію простору, прискорюючи темпи циклів «інтеграція - дезінтеграція». Формуються нові просторові утворення, що репрезентують наднаціональний, надрегіональний, надмуніципальний рівні і породжують виникнення нових економічних відносин між суб’єктами й об’єктами управління на всіх ієрархічних територіальних рівнях.
Традиційний перерозподіл, пересування, міграція, дифузія суб’єктів господарювання, факторів виробництва, ресурсів, капіталів, ринків поступаються економічно, соціально й екологічно більш ефективним мережевим структурам, полям економічного тяжіння до центрів розвитку, інституціональним просторовим утворенням, що виникають на існуючих або на новостворених ієрархічних елементах як форми інтеграції.
За умов глобалізації і тяжіння до неоекономіки міняються характер і масштаби конкурентних відносин. Все більше використовуються механізми партнерства для посилення конкурентних переваг; просторовий поліцентризм; мережевий характер розвитку; соціальна спрямованість товарів і послуг, всієї економіки; активізуються позаієрархічні горизонтальні зв’язки; гравцями геоекономіки використовуються системи розселення для дифузії інновацій. У регіоналістиці поступово вдосконалюється парадигма змісту понять «простір» (просторовість) та «інтеграція».
Вказані чинники, а особливо кризові явища в економіці, нестабільність зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів накладають відбиток і на методологію, методику прогнозування та стратегічного планування регіонального розвитку рекреаційної сфери, і на практику формування та реалізації прогнозів і планів.
Оскільки все відчутніше даються взнаки наслідки сучасних світових та внутрішньоукраїнських процесів, логічною є поява нових вимог до змістового наповнення функцій регіонального управління рекреаційною сферою, потреби використання нових механізмів, інструментів та алгоритмів її комплексного розвитку, забезпечення конкурентоспроможності і ефективності.
Нині достатньо глибоко, на наш погляд, розроблені теоретико-методологічні основи дослідження сфери рекреації і туризму, аналізу й оцінки рівня їхнього розвитку. Вивчені також методологічні засади дослідження регіонального ринку туристичних послуг, інформаційного забезпечення регулювання та запропоновано конкретні зміни до системи визначень, класифікацій, показників статистики рекреації і туризму [1].
У процесі дослідження і розробки концептуальних засад регуляторної політики розвитку цього виду економічної діяльності уточнено методики розробки регіональних програм, визначено шляхи фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки суб’єктів рекреаційної галузі, уточнено методику розрахунків показників, у т.ч. інтеграційного, інвестиційної привабливості рекреаційних підприємств, схеми управління ними [2].
Все предметніше розробляються інструменти регіонального маркетингу і моделі регіональних логістичних систем рекреаційної сфери [3].
Розроблено теоретико-методичні засади та механізми і моделі реалізації завдання переходу до економічно збалансованого розвитку рекреації на основі відповідної концепції.
І хоч різноманітним аспектам даної проблематики надана значна увага в наукових публікаціях численних вітчизняних та зарубіжних вчених і практиків, відчувається гостра потреба упредметнення змісту заходів і встановлення алгоритмів реконфігурації механізмів розвитку рекреаційної сфери в системі соціально-економічного розвитку України на прикладі Карпатського регіону.
Маючи на руках оцінку природно-ресурсного потенціалу та економічне зонування рекреаційних територій регіону, їх місткість та екологічну регламентацію збалансованого розвитку, ми ще не можемо запропонувати достатньо обґрунтовані, чіткі алгоритми дій управлінським структурам щодо більш суттєвого підвищення ролі і внеску рекреації у соціально-економічний розвиток Карпатського регіону. Як модернізувати механізми формування та реалізації регіональної політики в даній сфері? Чим та як компенсувати екологічні обмеження розвитку складових рекреаційного ринку і пов’язані з ним втрати фінансового характеру?
Це твердження повністю відповідає результатам досліджень ІРД НАНУ, в яких визначається, що проблема переходу до сталого розвитку має глибоку регіональну фізико-географічну, історико-генетичну, ментально-етнічну та моральну-етичну специфіку, яка зумовлює потребу опрацювання способів її розв’язання на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць різного рівня, населених пунктів чи окремих громад.
Метою даної статті є формулювання (на основі врахування сучасних світових процесів та аналізу існуючого стану) пропозицій щодо напрямів корекції парадигми управління рекреаційною сферою, окреслення алгоритмів цієї корекції. Ми погоджуємося з авторами, котрі давно висловили думку, що існуюча система технологій управління розвитком територіальних спільнот базового рівня є надзвичайно архаїчною, зберігаючи багато рис ще з часів функціонування грецьких міст-полісів та надання містам Магдебурзького права, і проводять сучасні об’єктивні детермінанти виникнення потреби у його модернізації [4]. Це значною мірою стосується і рекреаційної сфери як складової регіональної соціально-економічної системи.
Зауважимо, що оцінка якісних показників діяльності в рекреаційній сфері ускладнена через невідпрацьовані до кінця інформаційно-статистичні потоки. Скажімо, Державна служба туризму і курортів оперативну інформацію публікує лише у вигляді аналітичних довідок про роботу туроператорів та турагентів. Решта видів рекреаційної діяльності якісної оцінки оперативно не отримує.
Комментариев нет:
Отправить комментарий