Духовный смысл православного паломничества в эпоху глобализации

В самом общем виде паломничество определяется как посещение святых мест. Православное паломничество, соответственно, предполагает посещение мест, связанных православными святынями. 

Вопрос о том, что является религиозно значимой святыней, интересует сегодня специалистов по причинам, в числе которых научная добросовестность соседствует с трезвым маркетинговым расчетом: ведь организаторы паломнических поездок должны верно рассчитать параметры предлагаемого ими «продукта», который по существующей в современной экономике классификации относится к сфере услуг в области отдыха (точнее, к области туризма).

Проблеми використання культових об'єктів для розвитку релігійного туризму в Криму

Повернення до дійсних духовних цінностей привело до такого нового для нашого суспільства явища як розвиток релігійного туризму. Традиційно релігійні пам'ятники використовувались лише як екскурсійні об'єкти. Зараз відвідування культових споруд набувають риси паломництва.

Релігієзнавчий туризм в Україні

Рубіж тисячоліть став для української культури історичним, так як вона здобула можливість реалізувати своє право на присутність у європейському культурному просторі завдяки своїм оригінальним культурним цінностям. Значною мірою це досягається засобами туризму. 

Туризм в Україні являє собою досить розгалужену систему, одним із структурних елементів якої є релігієзнавчий туризм. 

Знак как способ расширения туристского пространства

I. Постановка проблемы. Актуальность темы данной статьи определяется как минимум двумя факторами. Во-первых, с середины ХХ века туризм стал массовым явлением, что не в последнюю очередь связано с распространением пассажирских авиаперевозок. Во-вторых, из самого определения туриста, как активного участника путешествий и, соответственно, потребителя новых впечатлений, возникает проблема адекватного понимания содержания и ценности объектов туристской дестинации. Турист, по определению М.Б. Биржакова [1] это путешественник, который не имеет половых, религиозных, национальных лингвистических отличий. Турист не обязан знать язык страны, которую он посещает. Отсюда возникает проблема передачи туристу жизненно важной, наиболее часто востребованной информации. Эту проблему наиболее полно способен решить знак. 

Соціокультурне значення туризму

Визначення місця і ролі туризму як багатогранного явища в сукупності суспільних відносин людства передбачає, насамперед, окреслення об’єкта наукового дослідження. Актуальність цього питання зростає у період становлення і розвитку інноваційної економіки в умовах глобальної інформатизації, доцільності збереження національної ідентичності і, одночасно, сприйняття досягнень світової науки і культури. 

Об’єктивне підґрунтя туризму як явища суспільного життя робить його складним, багатогранним об’єктом наукового пізнання. Як соціально детерміноване явище, туризм потребує наукового та теоретичного осмислення. Такому соціальному замовленню, на думку учених, на сучасному етапі відповідає формування нового наукового напряму - туризмології [23; 28; 38; 39; 42]. 

Філософія туризму в системі філософського знання

В статті «Філософія туризму в системі філософського знання» характеризується як відносно автономна складова соціальної філософії, її «прикладний» аспект. З’ясовується місце філософії туризму в структурі філософського знання. 

Ключові слова: «філософія туризму», «туризмологія», «онтологія туризму», «подорож», «свобода як вибір», «вихід за межі», «етика туризму», «екологічний компонент», «інтегративно-гуманістична місія туризму», «соціально-відповідальний туризм». 

Історичний митрополичий Галич як осередок релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді

Історичний митрополичий Галич притягає неабиякий інтерес дослідників – насамперед, істориків та релігієзнавців. Зрозуміло, в першу чергу вивчається непересічна історія походження й розквіту Галича, його роль в церковному й державному розвитку українських земель. Однак на сьогоднішній день існує не менш важливий та цікавий ракурс його дослідження – як осередку релігієзнавчого туризму та патріотичного виховання молоді.Релігієзнавчий туризм – дуже перспективне поле уваги практичного релігієзнавства. Останніми роками він є предметом вивчення ряду дослідників. Теоретичне осмислення цього феномену для Української Енциклопедії релігій здійснює П.Л.Яроцький, котрий застановляється як над операційним понятійним апаратом, так і над потенціалом розвитку українського релігієзнавчого туризму. Він зауважує, що в міжнародній термінології на сьогодні прийняте поняття «релігійний» туризм, на відміну від паломництва (котре давно і всебічно вивчається) [1] як акту релігійної діяльності віруючих. Але поняття «релігієзнавчий» туризм, що й ми підтримуємо, можливо, ближче до означення культурної, естетичної й духовної мети туристів, які не є паломниками. Цей термін вже вживається сучасними вітчизняними дослідниками [2]. 

Зелений туризм з релігієзнавчими родзинками

Зелений туризм, улюблений відпочинок багатьох городян різних країн світу, останніми роками набирає все більше популярності й в Україні. Ще б пак: досить демократичний за коштами, він приваблює різноманітністю пропозицій, котрі, за мінімальним вкладенням зусиль, можна віднайти практично на кожен смак. Найбільш цікавими стають пропозиції, котрі, крім життя серед природи, враховують також і потребу якихось пізнавальних «родзинок», і тут чи не найперспективнішими є зелений туризм з релігієзнавчою «фішкою». Адже, крім фізичного оздоровлення та розслаблення після шумного міського життя, він забезпечую також поживу для душі й корисні розвиваючі знахідки особливо для дітей та юнацтва. 

Взаимодействие культур и образовательный туризм

На современном этапе в общественном сознании происходят качественные изменения в понимании глобальных процессов, обеспечивающих прогрессивное развитие общества. Все большее внимание привлекают к себе явления, относящиеся к духовной жизни общества. В России, в частности, на первый план социально-политических дискуссий выступают вопросы о значимости культуры, духовности, нравственности, воспитания и образования. 

Туристские мифы и комплексные характеристики территории в гуманитарной географии

В формирующейся в России гуманитарной географии¹ складывается целый ряд новых направлений. В основе гуманитарной географии – перенос внимания от собственно реальности наблюдаемых объектов к множественным реальностям, складывающимся в процессах восприятия, воображения, осмысления и др., т.е. к различным конструируемым интерпретациям пространства и места.

Апостольство туризма

Ключевые слова: паломничество, апостольство, туризм, отрицательные тенденция, православие, язычество, храмы и монастыри. 

Странничество - вот русский синоним туризма. Когда слышишь это слово, все становится на свои места. Появляются и "история", и "века", и даже запах пыльной, знойной дороги. Странником назвал себя Царь Давид, Странником назвал себя и Господь наш Иисус Христос, оставив нам, таким образом, заповедование о нашей жизни.

Живая традиционная культура как фактор устойчивого развития туризма

Учитывая статус оз. Байкал как участка Всемирного природного наследия, занять свою нишу на мировом туристском рынке оно сможет благодаря устойчивому развитию туризма и при условии строгого соблюдения природоохранных норм и требований при проектировании, строительстве и эксплуатации объектов туризма и инфраструктуры посредством «деликатного» присоединения к природным ландшафтам и культурной среде. Устойчивый туризм предполагает возможность создания долгосрочных условий для развития собственно туризма и сохранения природных ресурсов, социальных и культурных ценностей общества. При этом его целью является достижение более высокого уровня жизни населения путем экономического роста и сохранения экологических благ, природного капитала для будущих поколений. Такой подход вписывается в мировые тенденции туризма, определяющие формирование нового туристского брэнда, когда высокая сохранность природных и культурных комплексов является непременным условием устойчивого развития и осознается как возможность и путь получения общественных и частных выгод.

Туризм как освоение пространства-времени: мобильность коллективной памяти

Аннотация. В статье исследуется феномен мобильности коллективной памяти в контексте туризма, воспринимаемого как освоение пространства-времени. Анализируются виды пространственной мобильности советских туристов. Подвергается критической рефлексии мемориальные экскурсионные маршруты и музеи как направление культурной политики. Рассматриваются ностальгический дискурс и социальная память в формировании новейшего вида туризма –ностальгического. 

Ключевые слова: туризм, время, пространство, мобильность, память, ностальгия, культурное наследие. 

Феномен рекреации в искусстве, архитектуре, дизайне

Понятие «рекреация» из сугубо пространственно-архитектурного термина в последнее время становится рабочим понятием в культурологии, даже в педагогике и психологии. Полисемантическая нагруженность термина идет от исходной семантики, связанной с этим понятием. Так, в латинском словаре мы находим достаточно большой спектр номинаций «recreo», «recreatio» - воссоздавать, воспроизводить, обновлять, переделывать, преобразовывать, восстанавливать, подкреплять, освежать, оправляться, выздоравливать, возрождаться, вновь крепнуть, отдыхать и проч. Здесь стыкуются два интереснейших феномена - креативности, то есть переведения из небытия в бытие, и отстранения, выгородки, вычленения чего-либо. В данном случае речь идет об архитектуре или искусстве обустроения мест, которая представляется как некая рекреация, как некая замкнутая совокупность мест или объемов, что отличает ее от других прочих мест. Так, в архитектуре под рекреацией понимаются вестибюли, достаточно расширенные помещения, места для отдыха, для восприятий какой-либо информации, которая отличается от функциональных структур или зон, которые несут сугубо служебную или сугубо коммуникативную, функциональную нагрузку. 

Культура и туризм - вместе

К исходу ХХ столетия туризм стал нормой жизни современного человека. По преимуществу - культурный туризм. Индустрия и инфраструктура тем явственнее оказываются на подъеме, чем сильнее возрастает, массово развивается и находит все более разнообразное удовлетворение необоримое желание многих путешествовать. 

Філософія туризму, або як оволодіти технологією гостинності

«Туризм як метод народної дипломатії» - такою була тема круглого столу, організованого у Львові в Інституті економіки й туризму. Треба визнати, ця тема не виникла стихійно як вияв чиїхось політичних амбіцій чи комерційних інтересів. Науковці вищих навчальних закладів, керівники провідних туристичних фірм Львівщини, організації, що координують зусилля турфірм, представники обласної та міської влади не перший раз обговорювали роль туризму в розрізі соціокультурного обміну різних народів. У місті вже давно йде серйозний пошук конкретних шляхів промоції України, аби вона стала привабливою для сотень тисяч туристів з усіх континентів. Адже лише тоді туризм повною мірою виконуватиме покладені на нього надії - привносити чималі кошти до державної скарбниці. Наскільки це реально - говорять цифри: у Франції, світовому центрі туризму, в 2005 році побувало 75 млн. туристів, прибутки від того - мільярдні. Україну відвідали минулого року 15,6 млн. гостей, але в готелях обслуговували лише один мільйон відвідувачів... Узагалі ж, як підрахували фахівці, за добу перебування в нашій країні іноземець витрачає близько 100 євро. Не так багато, як у країнах, визнаних туристичними мекками, хоча й для наших небагатих місцевих бюджетів це - суттєвий додаток. 

Партнерство культуры и туризма: вступление в XXI век

Ключевые слова: культура, туризм, Государственная Дума, ЮНЕСКО, развитие, закон. 

На первый взгляд партнерство культуры и туризма самоочевидно. В действительности - это весьма непростой, а для России покамест даже мучительный узел. 

Філософські проблеми туризму

Тяга до мандрівок у людини зародилася, напевно, одночасно з появою першої людини. Потім декілька століть подорожами займалися лише заможні люди, купці, виключення можна зробити для прочан, які відвідували святі місця. У 18 столітті мали популярність подорожі «на води» для підтримки здоров’я. 

Алгоритм проектування регіональних туристичних маршрутів

У статті представлений алгоритм проектування регіональних туристичних маршрутів. 

Ключові слова: алгоритм, процес проектування, регіональний турмаршрут. 

Теорія, методологія й реалії сталого розвитку туризму

Глибока перебудова всіх сфер життєдіяльності суспільства, реструктуризація економіки України за умов ринкових відносин обумовили значне зростання інтересу до прийомів і підходів, що застосовують у теорії й практиці управління суб’єктами господарської діяльності у сфері туристичного бізнесу. Актуальність проблем управління туристичними підприємствами зумовлена загальним підйомом вітчизняної економіки. 

Туризм як фактор вдосконалення галузевої структури регіональної економіки

У статті визначено роль туризму як економічної діяльності в регіональному господарському комплексі та розглянуто загальні методологічні підходи до аналізу галузі з точки зору її системного впливу на регіональний розвиток. Автором також обґрунтовано низку пропозицій стосовно забезпечення ефективної побудови стратегії удосконалення галузевої структури економіки регіону на основі розвитку сфери туризму. 

Розвиток туризму та його вплив на економічну ситуацію регіону

Аналізуються стан та причини, які перешкоджають розвитку туризму в Україні і, зокрема, в Карпатському регіоні. На конкретних прикладах обгрунтовані можливості ефективного регіонального розвитку туристичної індустрії, визначені фактори, що формують функціонування туристичного ринку, пропонуються конкретні пропозиції щодо пожвавлення діяльності підприємств сфери, туризму в Карпатському регіоні. 

Культура и туризм - вместе

Ключевые слова: культурный туризм, ресурсы, туристский продукт. 

К исходу ХХ столетия туризм стал нормой жизни современного человека. По преимуществу - культурный туризм. Индустрия и инфраструктура тем явственнее оказываются на подъеме, чем сильнее возрастает, массово развивается и находит все более разнообразное удовлетворение необоримое желание многих путешествовать. 

Особенности развития туристской дестинации в современных условиях

Аннотация. На современном рынке коммерческих услуг международный туризм, как крупный развивающийся сектор глобальной экономики, занимает лидирующие позиции, где важным элементом является туристская дестинация. Из-за современной экономической и политической ситуации вопрос путей ее развития является наиболее актуальным, требующим креативных решений и нового взгляда в связи со стремительно меняющимися тенденциями в мировом туризме. 

Туризм як одна з пріоритетних галузей розвитку депресивного аграрного регіону

Важливим завданням сучасної регіональної політики є обґрунтування пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку кожного регіону України. Для аграрних провінційних регіонів такими галузями є, передусім, сільське господарство, транспорт і туризм. Останній для свого розвитку має на всій території України сприятливі передумови: комфортні, кліматичні і геоморфологічні умови, мальовничі ландшафти, історико-культурні пам’ятки, густу річкову мережу, лісові масиви та ін. У цих регіонах є умови для розвитку сільського зеленого, пізнавального, спортивного та інших видів туризму. 

Региональный туризм: основные признаки и условия развития

В статье выявлены условия развития туризма в регионе. Обосновано включение аспекта безопасности как основной составляющей регионального туризма. Арг

Методика дослідження стану та проблем розвитку національного туристичного ринку

Запропоновано методику дослідження стану та проблем розвитку національного туристичного ринку, що містить три основних блоки, які дають змогу чітко визначити основні завдання, котрі постають перед представниками туристичного бізнесу та органами державного регулювання щодо питань розвитку сучасної інфраструктури українського туристичного ринку. 

Социально-экономическая сущность туристского рынка и услуг

Рассматриваются особенности и функции туристского рынка, изучаются влияние туризма на экономику региона и задачи статистики рынка туристских услуг, предлагаются направления для изучения и анализа туристского рынка. 

Рекреація і туризм: управління ендогенно орієнтованим розвитком в умовах глобальних взаємовпливів

Проаналізовано світові та вітчизняні детермінанти вдосконалення методології, методики прогнозування, стратегічного планування розвитку рекреаційної сфери регіону та практики реалізації прогнозів і планів. Обґрунтовано: відтворювальний підхід до названих процесів; використання переваг внутрішньорегіональної, міжрегіональної і міжнародної інтеграції при виробленні рекреаційного продукту; збільшення частки атракцій антропогенного походження у фінансових результатах діяльності; удосконалення просторових маркетингових досліджень; необхідність активізації поглиблених досліджень ренти і рентних відносин у цій сфері. 

Процесно-системний підхід до формування туристичних потоків

На основі дослідження сутності та особливостей туристичної діяльності обґрунтовано необхідність логістизації формування туристичних потоків з використанням процесно-системного підходу, який забезпечує ефект синергізму за рахунок взаємопідсилюючих зв’язків логістичних процесів. 

Ще один погляд на «туристику» - як наукову систему

Постановка проблеми. Наукові дослідження у сфері туризму нині перебувають на стадії активного розвитку. Останнім часом формується понятійний апарат нової наукової системи, яка складається з прикладних наук про туризм, а також дисциплін щодо організації обслуговування туристів (рекреантів). Тому метою даної публікації є систематизація інформації щодо формування «туристики» та основних її понять. 

Ландшафт – як основа досліджень придатності та збереження території для розвитку туризму та рекреації

На рубежі двох століть у світовій економіці, як відомо, спостерігається тенденція переходу капіталу із сфери матеріального виробництва у сферу послуг, до якої належить і туристсько-рекреаційна галузь. Не обминули такі процеси й Україну. Особливо це відчутно в Західних областях, де існують всі передумови розвитку означеного виду господарювання. 

Концептуальні засади дослідження локальної туристичної системи

У статті розглянуто наукові теорії територіальної організації виробництва, на основі яких формується новітня концепція локальних туристичних систем (ЛТС), дано визначення ЛТС та сформульовано їх основні характеристики. 

Концепція локальних туристичних систем (ЛТС) - це сучасна модель територіального управління розвитком туризму в Італії. Її формування стало результатом поширення на індустрію туризму принципів системного підходу, економічної теорії, суспільної географії та менеджменту. Якщо говорити більш предметно, то теорія локальних туристичних систем запозичила елементи теорії промислових і економічних районів, суспільно-географічних комплексів, кластерів та інноваційних середовищ, дестинацій тощо. Дослідження ЛТС як альтернативної новітньої моделі управління туризмом почалося в 90-х роках ХХ століття, а вже у 2001 році вона була прийнята на законодавчому рівні в Італії. За більш ніж десятиріччя країна відчула позитивні наслідки місцевого управління туризмом, яке дозволяє швидше реагувати на зміни в кон’юнктурі ринку, впроваджувати новітні технології (системи бронювання в реальному часі, платформи з управління об’єктами інфраструктури тощо), проводити концентровану політику маркетингу, дотримуватися принципів сталого розвитку, постійно стежити за станом туристсько-рекреаційних ресурсів і так далі. Тому для того, щоб краще розуміти концепцію власне локальних туристичних систем, необхідно проаналізувати теорії, на основі яких вона сформувалася. 

Партнерство культуры и туризма: вступление в XXI век

Ключевые слова: культура, туризм, Государственная Дума, ЮНЕСКО, развитие, закон. 

На первый взгляд партнерство культуры и туризма самоочевидно. В действительности - это весьма непростой, а для России покамест даже мучительный узел. 

Передумови формування стійкого туризму

Раціональне використання рекреаційних ресурсів держави обумовлене доцільною політикою в цьому напрямку. Стійкий розвиток туризму є необхідною умовою за наявних негативних наслідків, що пов'язані з цією галуззю економіки, тому завданням статті є огляд передумов та засад такого туризму, який характеризується конкурентоспроможністю та не несе негативних наслідків. 

Туризм і рекреація як чинники людського розвитку

Концепція людського розвитку розглядає розвиток людини як основну мету і критерій суспільного прогресу. Основні цілі людського розвитку формуються у трьох основних напрямах: перший – можливість прожити довге життя, підтримуючи хороший стан здоров`я, другий – доступність знань, одержання освіти, третій – наявність засобів, що забезпечують гідний рівень життя. Звичайно, розуміння людського розвитку не закінчується на цьому: це також широкі можливості вибору в усіх сферах життя, політична, економічна та соціальна свобода, можливості займатися творчою та виробничою діяльністю, відчувати повагу до себе і мати гарантію прав людини та багато ін. Як бачимо, усі ці напрями так тісно переплітаються з можливостями людини у сфері рекреації і туризму, що певною мірою ступінь розвитку цих сфер і популярності цих видів життєдіяльності можна вважати індикаторами людського розвитку в країні. 

Підходи до екологізації стратегічного управління розвитком рекреаційного регіону

Процес підтримки та корекції фізіологічного стану організму при відпочинку та саморозвитку – процес рекреації, потрібен для людини, котра витрачає в трудовій діяльності власні фізичні і розумові можливості. Роль рекреації людини підвищується в умовах високої інтенсивності і напруженості праці в сучасному виробництві, а також наростанні психологічних перевантажень. Особливе значення при організації ефективної рекреації людини має облік екологічного стану природних систем навколишнього середовища як визначального фактора рекреаційної діяльності. Ця теза заснована на обов'язковій особистій участі в рекреаційному процесі природних ресурсів, а саме таких як клімат, гідроресурси, бальнеологічні запаси, фітолікувальні, морські і пляжні ресурси, ландшафтне різноманіття. Тому зниження якісних характеристик навколишнього середовища стосовно норми позначається негативно на привабливості рекреаційної території, а по ряду показників може привести до втрати значущості території як придатної для організації рекреаційного процесу. 

Сучасний стан санаторно-курортної галузі України

Історично склалося, що санаторно-курортна галузь України є дуже складним та суперечливим сегментом ринку. За однією сукупністю ознак вона належить до сфери медицини та охорони здоров’я, за іншою – до сфери туристичної діяльності. З одного боку, вона є важливою складовою відновлення трудового потенціалу населення країни, з іншого – стратегічно важливим напрямом поповнення бюджету країни завдяки формуванню конкурентоспроможної на міжнародному ринку курортної галузі. 

Аналіз статистичних даних свідчить, що впродовж 2000-2011 рр. спостерігається незначне (у середньому щороку на 23 одиниці або 1,2%) зменшення загальної кількості санаторно-курортних і оздоровчих підприємств. Подібні тенденції відповідно спостерігаються і в ліжковому фонді. Так, кількість ліжко-місць зменшилася за останні 11 років з 502 тис. до 445 тис., тобто на 11%. Порівняно з 1995 р. в якому нараховувалось 562 тис. ліжко-місць їх стало менше на 21%. 

Класифікація санаторно-курортних і оздоровчих підприємств

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку української економіки посилюється роль та значення санаторно-курортної галузі. Це особливий вид діяльності й одна із основних сфер сервісної економіки, яка характеризується значною соціальною спрямованістю і виявляється через діяльність конкретних суб’єктів господарювання.

Аналіз останніх джерел. Питання розвитку та функціонування санаторно-курортних та оздоровчих підприємств досліджено у працях таких вітчизняних та закордонних науковців, як Ткаченко Т.І., Любіцева О.О., Стафійчук В.І. , Коваль П.Ф., Алешугіна Н.О., Андрєєва Г.П., Богадурова Р.Н., Колєснік А.В., Влащенко Н.М. та інш. [1-5]. 

Рекреаційні можливості Трускавецько-Східницького регіону

Ключовими напрямками соціально-економічної реконструкції держави є структурна перебудова господарського комплексу і ефективна регіональна політика. Ці процеси взаємопов'язані і передбачають в першу чергу структурну трансформацію економіки у відповідності із специфікою територій і необхідністю забезпечення державних та регіональних інтересів.