Ключові слова: туризм, філософія, формальне академічне становлення.
Актуальність. Туризм, будучи в тій або іншій формі представлений у більшості цивілізацій і культур планети, завжди був значущим як комунікаційний чинник їх розвитку, впливав на вдосконалення міжетнічного діалогу та збагачення духовного світу людини. Проте, зараз він набуває абсолютно виняткового і багато в чому вирішального значення не тільки в заявлених аспектах, але й у таких сферах як економіка та політика. Це дає привід багатьом фахівцям затверджувати, що туристична діяльність має свої власні онтологічні підстави, освітити які здатний тільки філософський дискурс. Це положення обґрунтовує актуальність заявленої теми.
Виходячи з актуальності статті її об’єктом слід визначити філософію туризму, а предметом – визначення форм діалогу філософії та туризму.
Об’єкт і предмет дослідження визначають мету та задачі. Мета статті - виявити потенціал філософії у вдосконаленні туристичної освіти.
Завдання:
- виявити ступінь розробленості проблеми;
- визначити потенціал філософії в вивченні туристичної діяльності;
- проаналізувати дидактичні можливості філософії у формуванні професіоналів туристичної сфери;
- запропонувати проект філософії туризму як учбової дисципліни.
Ступінь розробленості теми в існуючій літературі. Сучасна дійсність пістрявить усілякими «Філософіями» у діапазоні від «Філософії зачіски» до «Філософії дверних ручок». Не уникнувши цієї модної тенденції й туризм. У численних публікаціях, прямо [1, 3] або опосередковано [4] затверджується про якусь дисципліну: «Філософія туризму». Більшість текстів із цією назвою лежить у площині історії туризму й якихось, вельми плоских узагальнень [2, 5].
Але всі ці й багато інших спроб академізувати аморфну область філософствування з приводу туризму – дуже схожі на прожект. До пропонованих стратегій не готовий ні екскурсовод, ні підприємець, ні організатор туристичної діяльності. навіть філософ – повний скепсису. Це ясно вже з тієї простої підстави, що філософії туризму в СНГ ще належить знайти не те що авторитет академічної дисципліни, а просто – формальний статус області знання. Потрібен час і зусилля, щоб її сприймали не як дивацтва піарників, не як яскравий бренд, а як базовий напрям знання разом з фізикою або історією. Але. це все критика. Головне питання: «Що робити?», зберігає свою значущість.
Якщо говорити конкретніше «яке вимірювання доступно філософії туризму або, якщо завгодно, яку сходинку вона повинна здолати в своєму формальному академічному становленні? Де та реальність, якою може оволодіти ідеал на шляху до академізму, який опредмечується?».
Відповідь бачиться в отриманні філософією туризму статусу учбової дисципліни, як етапу боротьби за академічні права і за визнання в середовищі інтелектуалів. Лише затвердившися в університетах, обкачавши в стихії живого спілкування свої ідеї, пропрацювавши тактичні питання в дослідницьких лабораторіях семінарів – ідеал філософії туризму зможе виліпити той вигляд, який, володіючи дидактичним авторитетом, здатний дати бій академічному знанню.
Про перспективність цього напряму зросту філософії туризму, зі всією очевидністю говорять фундаментальні положення цього знання.
Для більшості дослідників і практиків, які зіткнулися з філософським осмисленням туризму на пострадянському просторі, останнє цікаво не стільки в вигляді фіксованого знання або скарбнички методологій, а скільки в формі майданчика інтеграції різноманітних стратегій пізнання цієї форми людської діяльності, поля для експериментів і апробації найфантастичніших ідей. У всій своїй красі та потужності цей інтерес може виявитися не на сторінках журналів, не в рамках докладів, а в межах учбового курсу. Такого курсу, який у своїх підставах виступає як пропедевтика проблеми, як дидактика суперечки, як форма дискусії, як атомарна одиниця дослідницької практики. При його допомозі можна сміливо формувати й переформатувати свої ідеї, концептуальні положення, творити практичну, а не абстрактнуфілософію туризму. Ту філософію, яка зможе подолати найхворобливіші проблеми сьогоднішньої туристичної діяльності:
- виділення туризму в об’єкт вивчення самостійної науки;
- формування міждисциплінарного підходу до розуміння ролі та значення туризму в сучасному світі.
- нормалізація кроскультурного діалогу;
- формулювання стратегії розвитку туризму в довгостроковій перспективі;
- здійсненні конкретної екскурсійної діяльності не по шаблонних скоромовках, а з позицій творчого підходу до об’єктів показу.
Лише в цьому випадку, визрівши в учбових аудиторіях, засвоївши імунітет до схемної та прожектерства, заявивши про свої концептуальні м’язи та практичну забезпеченість – філософія туризму здатна виплатити дивіденди по своїх рекламних векселях, які так щедро вона роздавала в кінці ХХ – початку ХХI століття.
Якими параметрами повинна володіти ця учбова дисципліна?
По-перше, вона повинна бути універсальною. Тобто бути ориентированою не тільки на вищі учбові заклади, але й на курси підготовки (перепідготовки) екскурсоводів, не тільки для спеціальності туризм, але й мати загальний гуманітарний характер.
По-друге, спецкурс повинен строго враховувати специфіку певного регіону. Це призведе до насичення дисципліни не тільки, безумовно необхідною інформацією загальнофілософського характеру, але й конкретикою зв’язаної як з польовою роботою представників туристичної діяльності, так і з формуванням смаку в споживачів туристичного продукту.
По-третє, туризм повинен розглядатися як суттєвий вид людської діяльності, важливий чинник формування національної та регіональної ідентичності.
По-четверте, філософська насиченість дисципліни зобов’язана вивести слухачів із кола звичних шаблонів і стійких стереотипів, відкрити горизонти до вільної творчості.
Нижче пропонується один з можливих проектів подібної дисципліни.
Комментариев нет:
Отправить комментарий